Не сиділи без діла: ВПО в Дубні про минуле, теперішнє й майбутнє

Повномасштабна війна застала багатьох зненацька. Люди залишили свої оселі та евакуювались у безпечніші райони, тилові області. Однак за цей час додому повернулись одиниці. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) усвідомили, що тут їхня домівка – у когось тимчасова, а в когось і постійна. Переселенці, які приїхали на Дубенщину, зокрема в наше місто, зрозуміли, що не можна сидіти, склавши руки, потрібно допомагати таким же переселенцям, військовим, а також нашій державі. Багато з них вже вважають себе місцевими мешканцями й чимало зробили для громади, а що саме – жінки-переселенки розповіли про кожен напрям діяльності.

Координаторка внутрішньо переміщених осіб у Дубні Світлана Серікова, яка приїхала з Харкова, поринула в історію виникнення групи:
– Наша ініціативна група виникла з тієї причини, що ми бачили, що дуже багато роботи потрібно було виконувати. Місцева влада не справлялася з таким потоком великим, та взагалі це були досить масштабні виклики. Вони робили багато, приділяли увагу для внутрішньо переміщених осіб, але не всі відразу потреби можна було закрити. Ми бачили, що потрібно допомагати та з групою однодумиць, жінок, з якими ми перезнайомилися в черзі, коли отримували гуманітарну допомогу, вирішили запропонувати нашу допомогу.

“Ми трансформуємося під виклики, ми гнучкі досить і намагаємося йти в ногу з часом”

І ми пропонували її в Червоному Хресті, в громадській організації «Козацька Варта», потім прийшли в Благодійну організацію «Фонд громади міста Дубна «Добробут». Сказали, що в нас є руки, в нас є можливості, ми хочемо допомагати. І там нас прийняли досить добре, сказали давайте будемо працювати. Так виникла в нас ініціативна група, актив якої досі працює, тому що ми бачимо потреби. Ми трансформуємося під виклики, ми гнучкі досить і намагаємося йти в ногу з часом й відповідати тим викликам, які зараз постають перед ВПО.

Ще тоді на прохання внутрішньо переміщених осіб, команда Добробуту створила інформаційну платформу, на якій вони могли спілкуватись та отримувати корисну інформацію. А зараз активісти ініціативної групи наповнюють її.

– Наразі я є адміністратором інформаційного чату внутрішньо переміщених осіб Дубенщини, знаходжу самостійно різну інформацію, яка може бути корисною людям, які зараз мешкають тут. Також знаходжу якісь оголошення, які можуть бути корисні, багато інформації щодо видачі гуманітарної допомоги чи заповнення будь-яких анкет і заяв, які можуть чимось допомогти нашим внутрішньо переміщеним особам, – каже Яна Чубай із цієї ж ініціативної групи.
Жінка зі сім’єю переїхали жити на Дубенщину ще на початку 2017 року. І вже з початком повномасштабного вторгнення разом із місцевими дівчатами в приміщенні кафе «Українське пиво» видавали вживаний одяг та взуття, які приносили дубенчани та надавали країни Європи. Вони зустрічали перших людей, які постраждали від повномасштабної війни. Так і познайомилися зі Світланою.

“Вже ми доросли на цей час до того, що вчимося писати та подавати грантові заявки, вже самі проводимо якісь заняття.”

… ми бачили як трансформується спільнота внутрішньо переміщених і почали планувати свою діяльність. Так почали і займатися з дітками, і займатися з дорослими, проводити тренінги, майстер-класи, допомагати в організації благодійним фондам. Вже ми доросли на цей час до того, що вчимося писати та подавати грантові заявки, вже самі проводимо якісь заняття. Надалі буде трансформація цієї ініціативної групи, тому що змінюються потреби в людей, змінюються виклики, – продовжує ділитися координаторка.

Завдяки ініціативній групі, яка була створена раніше мого переїзду, багато інформації почерпнула, – розповідає переселенка з Миколаївщини Іра Бабак. – Я хотіла відновити бізнес і розпочати його тут, бо ми розуміємо, що будемо залишатися з сім’єю на проживання в Дубні, оскільки ми втратили там житло. Завдяки ініціативній групі я побачила і потрапила на класне навчання до Трускавця, де пройшла дуже такий потужний тренінг із написання грантів, відновлення своєї справи. Планую з дівчатами, які входять в ініціативну групу, і загалом із нашими ВПО, які хочуть теж відновити свою справу, об’єднатись і навіть створити якусь справу разом.

“Люди між собою спілкуються, комунікують, діти постійно збираються, проходять чудові майстер-класи, проходять заходи, які допомагають і розвантажитись, і релаксувати, і навчатися”

Кількість осіб в ініціативній групі змінюється, оскільки її актив завжди радий бачити нових людей, які хочуть і можуть щось робити, допомагати. Але спершу зробити це було не так легко, необхідно було всіх організувати.
– Перші кроки, перші старти – вони були дуже важкі та дуже необхідні. Якщо брати мій напрямок – це було координування, інформування, обдзвонювання – на початку потрібно було великій кількості людей, наприклад, подзвонити та зібрати на певну дату. І саме ось ці перші такі організаційні стартові моменти, активні моменти дали спільний результат, який ми бачимо зараз. А результат ми бачимо чудовий. Люди між собою спілкуються, комунікують, діти постійно збираються, проходять чудові майстер-класи, проходять заходи, які допомагають і розвантажитись, і релаксувати, і навчатися, – зауважує Наталія Шапоренко, яка приїхала з Чернігова.

Та не всі так швидко можуть адаптуватись до нових реалій, особливо якщо пережили стрес чи мають травматичний досвід. Тут уже необхідна допомога психологічна. Понад 150 ВПО пройшли консультації, терапію з переселенкою Оксаною Абрамовою:
– Коли сюди приїхала, я продовжила надавати психологічну допомогу разом з організацією «Проліска» по проєкту «Дружній простір для дітей». Але проєкт закінчився, а дітям і дорослим все одно потрібна психологічна допомога. Тому я вирішила для ВПО надавати допомогу безкоштовно. І згодом це переросло у створення своєї організації, яка зараз називається «ГО «Спільно для дії», в рамках якої я здійснюю різну діяльність, в тому числі надання психологічної допомоги. І дуже тісно співпрацюємо з ініціативною групою «ВПО Дубно».

Але не лише для себе працюють переселенці. Завдячуючи сім’ї Слюсар, у Дубні нарешті діє осередок ПЛАСТу – національної скаутської організації України. У Херсоні пластувала їхня донька, а тому вирішили навчати пластунів у нашому місті.
– Ми з чоловіком отримали підтримку від рівненських пластунів, які нам допомогли це організувати та втілити ідею в реальність. Завдяки Миколі (Мандзюку – голові Фонду громади міста Дубна), який теж підтримав цю ідею, ми започаткували тут Пласт, – розповідає Любов Слюсар. – Назбиралося дітей, які бажають займатися пластуванням, і організувались у нас три пластові гуртки. На сьогодні ми розвиваємося. Наші діти цього літа вже поїхали в пластунські табори.

“Підхід дітей – неординарний, цікавий. Їхня творчість, їхня фантазія просто захоплювали.”

Окрім всього вищезгаданого варто й згадати про кулінарні здібності нових жителів Дубенщини. Жінки й діти брали участь у заході «Поділись хлібом своїм», випікали військовим, захисникам і захисницям, робили енергетичні батончики тощо. Як повідомляє Марина Самойлова:
– Велику частину часу в нас займає випічка. Ми випікаємо для ЗСУ, для хлопців на передовій. Випікаємо для ярмарків, які відбуваються в різних громадах, для збору на ЗСУ. Дуже часто формуються виїзди на гарячі точки саме з нашої громади. І ми випікаємо на замовлення хлопцям на передову.

– Після знайомства з організацією «Добробут» потрапила у цікавий проєкт, який мені дуже сподобався, «Ділимося хлібом». Мені дали таку відповідальну нішу: я готувала на кухні. Ніколи не займалася цим у таких великих масштабах, – ділиться Ольга Бенедь із Херсонської області. – З дітками ми робили пряники для ЗСУ. І що найбільш цікаво, мені сподобалося – підхід дітей – неординарний, цікавий. Вони спочатку залякані були, а потім розкривались. Їхня творчість, їхня фантазія просто захоплювали. І ти сам радієш із того, як раділи вони, коли малювали патріотичне сердечко, листівку хлопцям на передову. Наші діти дуже креативні. Мене сильно потішила співпраця з ними.

З дітьми також займались інші ВПО, ті ж самі активні члени ініціативної групи. Але чимало майстер-класів провела, координувала жінка з Лисичанська Луганської області Людмила Мінська:
– Почалось у нас все зі Святого Миколая, 19 грудня, потім на новий рік робили з дітьми масовий захід. А потім був проєкт у соціальному просторі «Забава». Оскільки я творча людина, у своєму місті відповідала за творчість, то взяла ініціативу у свої руки та руки дітей. Ми і вирізали з паперу, і працювали з воском, і з натуральними матеріалами. Якщо ж малюємо, то треба, щоб все в малюнках було. Якщо кавою малюємо, то потім у нас кава. Якщо вирізаємо з квітів натуральних, природних, то на двір йдемо і збираємо квіти. Потому ми танцювали, грали в ігри, займалися аніматорством. Результат цієї праці – це дитячі емоції. Вони неперевершені.

А на завершення нашої розмови Світлана Серікова зазначила:
– Я хочу подякувати всім містянам, громадським організаціям, благодійним фондам, місцевому самоврядуванню за те, що ви прийняли нашу спільноту внутрішньо переміщених осіб, за те, що приділяєте увагу нашим людям, відгукуєтесь на допомогу. Ми вам дуже вдячні. І далі, думаю, що ми будемо планувати нашу діяльність вже як нові мешканці територіальної громади, а не як внутрішньо переміщені особи.